1. Стоїть над Волгою кугран, шумить густими полинами.
І сивий стелиться туман. І сивий стелиться туман
в степу, над рідними синами.
Вітри їх в синю даль зовуть,
Бпгряний ранок мружить вії
і, роси падають в траву,
гарячі роси падають в траву,
як сльози матері святії.
2. Ішли в шинелях юнаки
з Тамбова, Києва і Тули.
В боях важких, біля ріки,
В боях важких, біля ріки,
В кургані волзькому заснули!
Вітри їх в сину даль зовуть.
багряний ранок будить мріїї,
і роси падають в траву,
гарячі роси падають в траву,
як сльози матері святіїї.
3. Затих над степом ураган,
гримлять у спогадах гармати.
Стоїть край берега курган,
Стоїть край берега курган
і, в ньому сплять брати солдати.
Вітри їх в синю даль зовуть,
Шумлять, як втрачені надії,
і роси падають в траву,
гарячі роси падають в траву,
як сльози матері, Святії!